Під час громадянської війни 1917—1920 років у Росії й визвольної боротьби на Україні більшовики фактично не мали змоги “керувати” літературою та й мистецтвом взагалі. Вони просто, сказати б, “брали до відома” все, що бунтувалось проти “старого” чи хоч робило в мистецькій царині “тарарам” (як похвально висловився був про Семенкову “діяльність” В. Коряк). Не відкидали вони також і тих письменників, що хоч у загальній формі визнавали “свободу”, “революційність”. (фрагмент)