«Світ - це таночок усіх людей, що взялися за руки, і чуються братами, пресвітлими душами, що ширяють межи небом і землею - як степові жайворони, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка !), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. Тож хай живе - усе, що росте, цвіте, пасеться, розриває зубами, кігтями. А ми, брати-люди, посеред квітів, птаства, і звірини, і дерев. Усе, що ми зробимо доброго, піднесе небо ще вище. Від нашої добрості хмари стануть біліші, а небо - голубіше, а сонце - ясніше!» (Василь Стус)