„Із яких причин і через кого спустошена земля наша?” — питання, що ставив собі Величко, ставимо тепер і ми по новій Руїні, по страшних літах большевицького панування на Україні. Козацький літописець бачив Україну, на яку наїхав ворог, з „градами і замками безлюдними”, з „полями запустілими, непотрібною лядиною зарослими”. Такою бачив її в 13. віці Серапіон, коли її звоював „язик немилостив і землю нашу пусту сотвориша, і гради наші цліниша, і церкви святия разориша, і братію нашу убиша, і по-рабощени от іноплеменник” були ми так, як і за большевизму. Звідки впало це рабство? З яких причин „лицарські сини” обернені — за виразом Шевченка — в „свинопасів” і „хамоівих синів”? (Пепедмова, фрагмент)